Кафедра внутрішньої медицини №3 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

-A A +A
 
Рік заснування:  1934
 Завідувач кафедри:  д.мед.н., професор Свінціцький Анатолій Станіславович
 Основна база кафедри: ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України»
 Адреса: 01053, м. Київ, вул. Ю.Коцюбинського, 9
 Телефон:  +38 044 486-19-55
 E-mail: vm3@nmu.kiev.ua
 
Рейтингове місце:
  • 2009/2010 навч. рік – ІІ місце серед клінічних кафедр,
  • 2010/2011 навч. рік – І місце серед клінічних кафедр,
  • 2011/2012 навч. рік – І місце серед клінічних кафедр.
 
Історія кафедри
 
Кафедра внутрішньої медицини №3 є однією із базових клінічних кафедр Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, її терапевтична клініка імені В.М.Іванова є популярною і широко відомою далеко за теренами України. 
 
Основною клінічною базою кафедри з дня її заснування у 1934 р. є Київська лікарня для обслуговування водників (нині – ДЗ «Республіканська клінічна лікарня МОЗ України»).
 
У своїй науково-дослідній та клінічній роботі кафедра є спадкоємницею гуманістичних традицій української академічної терапевтичної школи Ф.Г.Яновського. Академік В.М.Іванов суворо дотримувався гасла свого великого вчителя «Як найближче до хворої людини» і спрямовував в цьому напрямі всю роботу клініки, в якій хворий був завжди на першому плані.
 
У довоєнний період наукова робота кафедри під керівництвом Вадима Миколайовича Іванова була присвячена клініці, профілактиці та лікуванню поширеної тоді малярії, клінічній фізіології органів травлення. Його праці з цих питань одержали високу оцінку академіка В.Ю.Чаговця та американського фізіолога Карлсона. В цей же час були започатковані нові напрями в галузі онкології: вивчення загальних змін організму при раку внутрішніх органів та хіміотерапії пухлин.
 
У післявоєнний період особливо слід відзначити роботи клініки з розробки та впровадження нового методу діагностики - томофлюорографії, що поклали початок її широкому застосуванню в амбулаторних та стаціонарних умовах. За цю розробку В.М.Іванову та інженеру М.С.Овощнікову у 1951 р. було присуджено Державну премію СРСР. Спільно з відділом клінічної фізіології Інституту фізіології імені О.О.Богомольця Академії наук УРСР, яким за сумісництвом завідував Вадим Миколайович, а після його смерті - професор Є.Л.Ревуцький, продовжувалось вивчення клінічної фізіології органів травлення.
 
У клініці було вивчено вплив фізіологічного та медикаментозного сну (А.П.Пелещук, Л.Й.Жуковський, К.М.Соловцова) та високочастотної фізіотерапії (Є.Л.Ревуцький) на основні функції шлунка та печінки в нормі та при патології. Ці дослідження показали велике значення біоритмів у клініці та лікуванні захворювань органів травлення, особливості біоритмів шлункової секреції та моторики в нормі та при різноманітних патологічних станах у людей з різними типами вищої нервової діяльності. Надзвичайно актуальним було також вивчення впливу багатьох широковживаних харчових продуктів та ліків на функції шлунка, жовчовивідних шляхів, печінки, підшлункової залози (Р.А.Меєрзон. І.В.Касьяненко, А.Г.Конділенко, О.Т.Омельченко, І.Д.Лапчинський, О.І.Кравченко).
 
28 лютого 1962 р. постановою №212 Ради Міністрів УРСР терапевтичній клініці кафедри присвоєно ім'я її засновника - академіка Вадима Миколайовича Іванова.
 
Після смерті В.М.Іванова в 1962 р. клініку очолив його учень Анатолій Петрович Пелещук. Велике поширення неврозів та невротичних станів серед населення примусило кафедру зайнятися вивченням функціональних захворювань органів травлення. Ця робота була підсумована в колективній монографії. За результатами даного напряму професору А.П. Пелещуку в 1992 р. була присуджена премія імені М.Д.Стражеска НАН України. Демографічна ситуація потребувала вивчення проблем геронтології та геріатрії. На базі кафедри протягом трьох років була розташована клініка внутрішніх хвороб Інституту геронтології та геріатрії АМН СРСР. Результати робіт, що присвячені особливостям перебігу основних захворювань органів травлення у осіб похилого і старечого віку, були узагальнені в монографії « Основы геронтологии » (1969). У зв'язку із ростом поширеності захворювань ендокринної системи, на кафедрі із 1973 р. започатковано систематизоване викладання ендокринології, а з 1978 р. було організовано і відповідний курс, який очолив доктор медичних наук П.М.Боднар.
 
З 1965 р. значно активізувалась робота кафедри в традиційному для школи Ф.Г.Яновського напрямі - нефрології. На її базі був розгорнутий відділ терапевтичної нефрології Інституту урології та нефрології АМН УРСР, який очолив професор А.П.Пелещук. Клініка брала активну участь в організації першого в Україні відділу гемодіалізу та трансплантації нирки, який довгий час розміщувався на її базі. В 1972 р. там була здійснена перша в нашій країні успішна трансплантація трупної нирки.
 
Особлива увага приділялася й питанням курортології та санаторно-курортного лікування. У 1962-1972 рр. клініка керувала науковою роботою курортів УРСР. Професор А.П.Пелещук багато років був головою наукової курортної комісії при Раді з управління курортами профспілок УРСР. Фактично, очолюваний Анатолієм Петровичем колектив був методичним центром з координації наукової роботи на всіх курортах України. Великий внесок було зроблено у розробку алгоритму санаторно-курортного лікування захворювань органів травлення та нирок, і особливо впровадження адекватних підходів його застосування у пацієнтів похилого та старечого віку. Впродовж багатьох років співробітники кафедри займались організацією лікувального процесу на Миргородському курорті. Результати цих наукових досліджень підсумовано в колективних монографіях «Лечение хронического гастрита и язвенной болезни на курортах Украины» (1974) і « Санаторное лечение хронического гастрита и язвенной болезни» (1979) .
 
 В період з 1973 по 1995 рр. виходять багато монографій та посібників професора А.П.Пелещука зі співробітниками кафедри: «Практическая нефрология» (1973, 1983), «Семиотика и диагностика болезней почек» (1976) «Клиническая гастроэнтерология» (1978), «Хроническая почечная недостаточность» (1978), «Редкие и атипичные синдромы и заболевания в клинике внутренних болезней» (1983), « Неотложные состояния в клинике внутренних болезней » (1985), «Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии» (1986), «Состояние систем организма при заболеваниях почек» (1988), «Етика спілкування лікаря і хворого» (1993), «Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб» (1993), «Гастроентерологія» (1995), «Нефрологія» (1995), «Энциклопедия семейного врача» (1995) тощо . Крім того, професор А.П. Пелещук взяв участь у створенні підручника «Внутренние болезни» (3 видання у 1977-1987 рр.). Трьом вихованцям клініки імені В.М.Іванова - членам авторського колективу цього підручника - була присуджена Державна премія УРСР (1980).
 
В 1987-1989 рр. кафедрою завідував академік НАН та НАМН України, РАМН, професор Андрій Семенович Єфімов. Співробітники кафедри були залучені до наукових досліджень в галузі клінічної та експериментальної діабетології, зокрема в розробці нової клініко-патогенетичної класифікації цукрового діабету, діабетичних ангіопатій.
 
З 1990 р. клініку очолює учень професора А.П.Пелещука професор Анатолій Станіславович Свінціцький. В цей період активізується науково-дослідна робота кафедри в галузі ревматології, кардіології та пульмонології, успішно продовжуються традиційні наукові дослідження в гастроентерології.
 
Основні наукові дослідження професора А.С.Свінціцького стосуються вивчення особливостей патології органів шлунково-кишкового тракту в умовах супутнього ураження опорно-рухового апарату та дії радіоактивного фактору, розробки нових методів діагностики та лікування. Він першим описав особливості ураження слизової оболонки шлунку в хворих на ревматоїдний артрит.
 
Анатолій Станіславович одним із перших у вітчизняній медичній науці та практиці започаткував вивчення гастропатій, асоційованих із прийомом нестероїдних протизапальних препаратів, і донині продовжує цей напрям.
 
Під його керівництвом було проведено ряд досліджень, які стосувалися вивчення ефективності поєднаної загальної та місцевої фармакотерапії в лікуванні та профілактиці виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання в лікуванні бронхообструктивних захворювань легень, клініко-імунологічної характеристики виразкової хвороби та особливостей її лікування у працівників річкового флоту – ліквідаторів аварії на ЧАЕС тощо.
 
Отримані результати було узагальнено в підручниках «Внутрішня медицина» (2008, 2009), «Внутренняя медицина» (2008, 2010), «Фармакотерапія» (2012) , посібниках «Госпітальна терапія. Частина I (пульмонологія, кардіологія, ревматологія)» (1993), «Госпітальна терапія. Частина II (гастроентерологія, нефрологія, гематологія)» (1994), «Энциклопедия семейного врача» (1995), «Гастроентерологія» (1995), «Ревматологія» (1996), «Фармакотерапевтический справочник гастроэнтеролога» (2000), «Внутрішні хвороби: навчальний посібник у 10 частинах» (2004), «Діагностика та лікування поширених захворювань органів травлення» (2004, 2007), «Ревматичні хвороби та синдроми» (2006), «Рациональная диагностика и фармакотерапия заболеваний органов дыхания» (2007, 2013), «Діагностика та лікування захворювань системи крові» (2010), «Пороки серця в практиці сімейного лікаря» (2010), «Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» (2011), «Жовчний рефлюкс у клінічній практиці» (2012), монографіях «Кардиопротекторы» (2005) , «Остеоартроз: генезис, діагностика, лікування» (2009) , «Псориатический артрит (вопросы генезиса, диагностика и лечение)» (2009) , «Нестероїдні протизапальні препарати: ефективність, доступність і прийнятність для пацієнта» (2011) тощо , а також у багатьох статтях у журналах.
 
На кафедрі навчались видатні науковці. Інтерн, а згодом аспірант клініки Д.Ф.Чеботарьов пройшов шлях до професора, академіка НАН та НАМН України, РАМН, головного терапевта Міністерства охорони здоров'я УРСР, директора Інституту геронтології та геріатрії АМН СРСР, одним із засновників якого він був і очолював майже 30 років.
 
Кандидатська дисертація аспіранта клініки Г.Й.Бурчинського, що була присвячена реакції осідання еритроцитів, мала велике практичне значення і тому вийшла як монографія трьома виданнями (1946, 1948, 1962). Г.Й.Бурчинський захистив докторську дисертацію, у 1954-1986 рр. завідував терапевтичними кафедрами Київського медичного інституту, в 1970-1987 рр. очолював Українське наукове товариство терапевтів.
 
Є.Л.Ревуцький почав свою роботу в клініці аспірантом. Він закінчив біологічний факультет Київського університету, пройшов на фронтах Великої Вітчизняної війни шлях від сержанта до лейтенанта. Після одужання від тяжкого поранення закінчив Київський медичний інститут. За життя В.М.Іванова він був його заступником за відділом клінічної фізіології Інституту фізіології імені О.О.Богомольця АН УРСР, а у 1962-1967 рр. очолював цей відділ, який функціонував на базі клініки. Є.Л.Ревуцький вніс також вагомий внесок у вивчення патогенезу та клініки атеросклерозу. У 1973-1988 рр. він очолював кафедру терапії медико-профілактичного факультету Київського медичного інституту, а потім працював на ній професором.
 
М.Ф.Скопіченко  пройшов шлях від аспіранта клініки до професора. Його наукові роботи були присвячені порушенню функції печінки при раку внутрішніх органів, діабетичному гломерулосклерозу, актуальним питанням кардіології. Він був відомим інтерністом, головним терапевтом 4-го Головного управління МОЗ УРСР.
 
Вихованцем кафедри є й учень професора А.П.Пелещука академік НАМН України, член-кореспондент НАН України, професор Л.А.Пиріг, який очолив після нього відділ терапевтичної нефрології Інституту урології та нефрології АМН УРСР, а пізніше і організовану ним кафедру нефрології Національної медичної академії післядипломної освіти. Ці установи є зараз провідними в галузі нефрології для всієї України.
 
У галузі нефрології продовжує плідно працювати й інший учень професора А.П.Пелещука, вихованець клініки, завідувач кафедри пропедевтики внутрішньої медицини №2 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, професор Т.Д.Никула.
 
Колектив кафедри внутрішньої медицини №3 з новою творчою наснагою вступив у третє тисячоліття, береже і розвиває традиції, закладені її засновником. Саме спадкоємність та взаємозв’язок традицій київської школи терапевтів у різних поколіннях представників цієї школи є основою її успішності.
 
Лікувально-консультативна робота
 
Колектив кафедри внутрішньої медицини №3 проводить великий обсяг лікувально-консультативної роботи на 7 клінічних базах. Основною з них є ДЗ «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров'я України». Щодо інших клінічних баз кафедри, то вони у різні часи створювались і змінювались в залежності від вимог педагогічного процесу та конкретних реалій. У 1944-1945 рр., коли лікарня Дніпровського водздороввідділу перебувала на ремонті, тимчасовою клінічною базою кафедри була Київська обласна лікарня, що тоді розташовувалась по вул. Володимирській, 47. У 1951-1958 рр. кафедра з метою забезпечення педагогічного процесу розширила свої клінічні бази і, окрім лікарні Дніпровського водздороввідділу, ними стали т ерапевтичне відділення клінічної лікарні на Повітрофлотському проспекті (тоді - вул. Косіора, 28/1) та терапевтичне відділення лікарні по вул . Козловській 3/5. В 1958-1962 рр. Київська клінічна лікарня МОЗ УРСР для обслуговування водників як база використовувалась неповністю, тому що стара частина будинку реконструювалася, а нова ще не була закінчена. В цей період серед клінічних баз кафедри, окрім терапевтичного відділення лікарні по вул . Козловській 3/5, було й терапевтичне відділення клінічної лікарні на бульварі Т.Шевченка, 17. На сьогоднішній день, окрім основної, клінічними базами кафедри є Центральний госпіталь МВС України, Київські міські клінічні лікарні №4 і №9 та інші .
 
Усі науково-педагогічні працівники кафедри мають кваліфікаційні лікарські категорії. Щороку ними консультуються та лікуються тисячі пацієнтів з різною внутрішньою патологією: захворюваннями серцево-судинної, травної, дихальної, сечостатевої, кровотворної систем і опорно-рухового апарату.
 
Найвагоміші досягнення та показники лікувальної діяльності кафедри:
з’ясування особливостей ураження верхнього відділу травного каналу під впливом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП);
зниження частоти НПЗП-гастропатій у хворих на ревматичні захворювання;
рання діагностика остеоартрозу в хворих з біліарною патологією;
удосконалення диференційної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби;
модифікація морфологічного методу виявлення гелікобактерної інфекції,
підвищення ефективності лікування осіб з артеріальною гіпертензією у поєднанні з хронічною ішемією мозку,
удосконалення діагностики та лікування ерозій шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів,
оптимізація діагностики та лікування хронічного H.pylori-асоційованого гастриту при неалкогольному стеатогепатиті,
підвищення ефективності терапії остеоартрозу при супутній артеріальній гіпертензії та ожирінні,
ефективна корекція загальноадаптивних реакцій організму в хворих із патологією внутрішніх органів ,
обґрунтування застосування метаболічних препаратів у комплексному лікуванні артеріальної гіпертензії.
 
Завідувач кафедри
 
 
Свій шлях лікаря і науковця Анатолій Станіславович розпочав у 1975 році, коли з відзнакою закінчив Київський медичний інститут (нині – Національний медичний університет імені О.О.Богомольця), був занесений до Золотої книги пошани та рекомендований на наукову роботу на кафедру госпітальної терапії №2 (нині – кафедра внутрішньої медицини №3). В стінах цього закладу майже 40 років він успішно займається науковою, навчально-методичною, лікувально-консультативною, виховною та громадською роботою.
 
У 1981-1987 роках працював на посаді заступника декана І лікувального факультету. В 1985 році обраний на посаду доцента, а з 1990 року – завідувача кафедри госпітальної терапії №2. В 1995 році йому було присвоєно вчене звання «професор».
 
У вересні 2005 року професор А.С.Свінціцький призначений деканом з інтернатури та підвищення кваліфікації лікарів, а з квітня 2008 року по лютий 2013 року працював на посаді проректора з науково-педагогічної, лікувальної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.
 
Нині Анатолій Станіславович є відомим в Україні та за її межами вченим у ряді галузей внутрішньої медицини (ревматології, гастроентерології, пульмонології, кардіології) та педагогіки вищої медичної освіти. Він проявив себе як здібний, цілеспрямований вчений-клініцист, який є гідним продовжувачем славних традицій київської терапевтичної школи. Наукові роботи професора А.С.Свінціцького характеризуються оригінальністю, високим методичним рівнем та прикладним значенням.
 
В 1981 році захистив кандидатську дисертацію «Функциональное состояние миокарда и его изменения в процессе лечения у больных инфекционно-аллергической формой бронхиальной астмы», а в 1991 році - докторську дисертацію «Состояние гастродуоденальной системы при основных ревматических заболеваниях».
 
Основні наукові дослідження професора А.С.Свінціцького стосуються вивчення особливостей патології органів шлунково-кишкового тракту в умовах супутнього ураження опорно-рухового апарату та дії радіоактивного фактору, розробки нових методів діагностики та лікування. Він першим описав особливості ураження слизової оболонки шлунку в хворих на ревматоїдний артрит.
 
Анатолій Станіславович одним із перших у вітчизняній медичній науці та практиці започаткував вивчення гастропатій, асоційованих із прийомом нестероїдних протизапальних препаратів, і донині продовжує цей напрямок.
 
Він виконав фундаментальні дослідження щодо вивчення функціонального стану міокарду та його змін у процесі лікування хворих на інфекційно-алергічну форму бронхіальної астми.
 
Під його керівництвом було проведено ряд досліджень, які стосувалися вивчення ефективності поєднаної загальної та місцевої фармакотерапії в лікуванні та профілактиці виразкової хвороби дванадцятипалої кишки, низькоінтенсивного електромагнітного випромінювання в лікуванні бронхообструктивних захворювань легень, клініко-імунологічної характеристики виразкової хвороби та особливостей її лікування у працівників річкового флоту – ліквідаторів аварії на ЧАЕС тощо.
 
У доробку Анатолія Станіславовича понад 700 наукових праць, в т.ч. 58 підручників, монографій, навчальних посібників, довідників, 31 авторське свідоцтво та патент. Основними з них є підручники «Внутрішня медицина» (2008, 2009), «Внутренняя медицина» (2008, 2010), «Фармакотерапія» (2012) , посібники «Госпітальна терапія. Частина I (пульмонологія, кардіологія, ревматологія)» (1993), «Госпітальна терапія. Частина II (гастроентерологія, нефрологія, гематологія)» (1994), «Энциклопедия семейного врача» (1995), «Гастроентерологія» (1995), «Нефрологія» (1995), «Ревматологія» (1996), «Фармакотерапевтический справочник гастроэнтеролога» (2000), «Рецептурный справочник врача» (2003) , «Внутрішні хвороби: навчальний посібник у 10 частинах» (2004), «Діагностика та лікування поширених захворювань органів травлення» (2004, 2007), «Ревматичні хвороби та синдроми» (2006), «Рациональная диагностика и фармакотерапия заболеваний органов дыхания» (2007, 2013), «Діагностика та лікування захворювань системи крові» (2010), «Пороки серця в практиці сімейного лікаря» (2010), «Практикум з внутрішньої медицини» (2010), «Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» (2011), «Жовчний рефлюкс у клінічній практиці» (2012), монографії «Кардиопротекторы» (2005) , «Феномен академічної школи Вадима Миколайовича Іванова» (2009), «Остеоартроз: генезис, діагностика, лікування» (2009) , «Псориатический артрит (вопросы генезиса, диагностика и лечение)» (2009) , «Нестероїдні протизапальні препарати: ефективність, доступність і прийнятність для пацієнта» (2011).
 
Він створив відому в Україні та за її межами терапевтичну школу. Під його безпосереднім керівництвом виконані і захищені 2 докторських та 21 кандидатська дисертаційна робота, нині виконуються 3 докторських і 8 кандидатських дисертацій.
 
В 1997 році за монографію «Гастроентерологія» професору А.С.Свінціцькому була присуджена премія імені Ф.Г.Яновського НАН України.
 
За вагомі наукові досягнення він обраний дійсним членом Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера, Польської академії медицини, Академії наук вищої школи України та відзначений почесними грамотами Київського міського голови (2002), МОЗ України (2004, 2007, 2009), голови Житомирської обласної державної адміністрації (2005), відзнакою Київського міського голови «Знак Пошани» (2004), Fellow Royal Scientist Міжнародної колегії кардіологів (2010), медалями «В честь 1500-летия г. Киева» (1981), імені М.Д.Стражеска «За заслуги в охороні здоров'я» НАМН України (2001), Миру в пам’ять про Нагасакі Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера (2005), імені Є.Москви Варшавської лікарської ради (2011), імені д-ра Вл.Бєганьського Ченстоховського лікарського товариства (2011), «Laudabilis» Варшавської лікарської ради (2013), «Gloria Medicinae» Польського лікарського товариства (2013), « Gratiarum Actio » Польського ревматологічного товариства, Інституту ревматології у Варшаві, журналу «Ревматологія» (2013), почесним знаком «За особливий внесок» Російського університету дружби народів (2011) . У 1998 році професору А.С.Свінціцькому було присвоєне звання «Відмінник освіти України».
 
Анатолій Станіславович бере активну участь у громадській роботі. Він є головою Товариства лікарів польського походження в Україні, почесним членом президії Польської академії медицини, консультантом Державного експертного центру МОЗ України, членом Державного формулярного комітету МОЗ України, президії Асоціації ревматологів України, правління Українського наукового товариства терапевтів, проблемної комісії МОЗ та НАМН України «Гастроентерологія», Координаційної ради з післядипломної освіти МОЗ України, спеціалізованої ради з кардіології та ревматології при ННЦ «Інститут кардіології імені М.Д.Стражеска» НАМН України, правління «Товариства житомирян» тощо.
 
Професор А.С.Свінціцький є головним редактором науково-практичного видання «Практикуючий лікар», а також членом редакційних рад та колегій багатьох інших медичних журналів: «Medycyna Praktyczna»(Республіка Польща), «Reumatologia» (Республіка Польща), «Ginekologia i Poloznictwo» (Республіка Польща), «Здоровье и образование в XXI веке» (Російська Федерація), « Український ревматологічний журнал» , «Сучасна гастроентерологія», «Гастроентерологія», « Сімейна медицина» , «Науковий вісник Національного медичного університету імені О.О.Богомольця» , «Запорожский медицинский журнал», «Кримський терапевтичний журнал», «Актуальні проблеми нефрології», « Клінічна фармація» , « Сучасні інфекції», «Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція», «Клиническая инфектология и паразитология», «Літопис травматології та ортопедії», « Внутрішня медицина» , «Актуальні питання військової медицини», «Львівський клінічний вісник» тощо.
 
З 1999 року Анатолій Станіславович є координатором навчальної програми спільного проекту МОЗ України та Фонду «Діти Чорнобиля» Землі Нижня Саксонія (Федеративна Республіка Німеччина). За роки співпраці Україна безкоштовно отримала близько 50 апаратів ультразвукової діагностики, в межах проекту під керівництвом А.С.Свінціцького спільно з німецькою стороною здійснено підготовку понад 500 фахівців з ультразвукової діагностики.
 
Протягом 2003-2006 років він був позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства. Брав участь у розробці ряду законопроектів з питань медицини, організував поїздку делегації Верховної Ради України до Варшави для ознайомлення з досвідом роботи лікарського самоврядування в системі лікарських палат Республіки Польща.
 
Володіння іноземними мовами дає можливість підтримувати тісні наукові та творчі зв’язки з навчальними і науково-лікувальними закладами багатьох країн світу.

Штатні науково-педагогічні працівники  кафедри внутрішньої медицини №3 (станом на 1.08.2013 р.)

Завідувач кафедри:

Свінціцький Анатолій Станіславович

доктор медичних наук, професор, дійсний член Всесвітньої академії медицини імені Альберта Швейцера, Польської академії медицини, академік Академії наук вищої школи України, лауреат премії імені Ф.Г.Яновського НАН України

Тема докторської дисертації: «Стан гастродуоденальної системи при основних ревматичних захворюваннях».

 

Професор кафедри:

Бульда Володимир Іванович

доктор медичних наук, професор, відповідальний за наукову роботу на кафедрі

Тема докторської дисертації: «Клініко-функціональні особливості, діагностика та лікування хворих на ішемічну хворобу серця, ускладнену серцевою недостатністю».

 

Доценти кафедри:

Хомченкова Наталія Іванівна

кандидат медичних наук, доцент, відповідальна за навчально-методичну роботу на кафедрі

Тема кандидатської дисертації: «Вагітність, пологи і стан периферичної гемодинаміки при ревматичних пороках серця».

 

Козак Наталія Петрівна

кандидат медичних наук, доцент

Тема кандидатської дисертації: «Особливості патології гепато-біліарної системи у хворих на остеоартроз: діагностика, профілактика, лікування».

 

Ревенок Катерина Миколаївна

кандидат медичних наук, доцент

Тема кандидатської дисертації: «Клініко-лабораторно-інструментальні дослідження у хворих на виразкову хворобу до та після лікування електросном».

 

Таран Анатолій Іванович

кандидат медичних наук, доцент

Тема кандидатської дисертації: «Клініко-лабораторна характеристика гострого гломерулонефриту».

 

Горголь Володимир Андрійович

кандидат медичних наук, доцент, відповідальний за підготовку інтернів на кафедрі

Тема кандидатської дисертації: «Функціонально-морфологічні зміни культі оперованого шлунку в хворих на виразкову хворобу».

 

Морозова Земфіра Валер’янівна

кандидат медичних наук, доцент, заступник декана медичного факультету №1

Тема кандидатської дисертації: «Клінічні особливості та перебіг виразкової хвороби з малими дозами опромінення».

 

Скрипниченко Сергій Володимирович

кандидат медичних наук, доцент, заступник декана по роботі з іноземними студентами

Тема кандидатської дисертації: «Вагітність, пологи та стан кардіо-респіраторного комплексу в жінок з хронічними неспецифічними бронхо-легеневими захворюваннями».

 

Смирнова Олена Валеріївна

кандидат медичних наук, доцент

Тема кандидатської дисертації: «Гемодинамічні та електро-фізіологічні ефекти боннекору в хворих з надшлуночковими порушеннями ритму».

 

Соловйова Галина Анатоліївна

кандидат медичних наук, доцент, керівник Гастроцентру Універсальної клініки «Оберіг»

Тема кандидатської дисертації: «Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у осіб молодого віку: особливості перебігу та лікування».

Подала до офіційного захисту докторську дисертацію на тему: «Ерозії шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів: клініко-морфологічна характеристика, особливості патогенезу та лікування».

 

Москаленко Віталій Валентинович

кандидат медичних наук, доцент, заступник декана ФПЛЗСУ

Тема кандидатської дисертації: «Виразкова хвороба шлунка різної локалізації: особливості клінічного перебігу та лікування».

 

Асистенти кафедри:

Загородний Максим Іванович

кандидат медичних наук, асистент

Тема кандидатської дисертації: «Обґрунтування ефективності комбінованої терапії артропатій, викликаних диклофенаком натрію, у хворих на остеоартроз (експериментально-клінічне дослідження)».

Подав до офіційного захисту докторську дисертацію на тему: «Патогенетичне обґрунтування застосування метаболічних препаратів у комплексному лікуванні артеріальної гіпертензії».

 

Шило Ганна Володимирівна

кандидат медичних наук, асистент, науковий керівник студентського наукового гуртка кафедри

Тема кандидатської дисертації: «Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: особливості поєднаного перебігу, діагностика та лікування».

 

Афендикова Ганна Петрівна

кандидат медичних наук, асистент

Тема кандидатської дисертації: «Вплив сіровуглеводу на функціональний стан симпатоадреналової та ваго-інсулярної систем організму (клініко-експериментальне дослідження)».

 

Волкова Ганна Віталіївна

кандидат медичних наук, асистент

Тема кандидатської дисертації: «Стан кардіореспіраторної системи і фетоплацентарного комплексу у вагітних з вродженими вадами серця».

 

Дубовенко Зоя Олексіївна

кандидат медичних наук, асистент, заступник декана по роботі з іноземними студентами

Тема кандидатської дисертації: «Вагітність, пологи та стан скоротливої функції міокарда у жінок з мітральними вадами серця».

 

Родіонова Ірина Олександрівна

кандидат медичних наук, асистент

Тема кандидатської дисертації: «Імуноцитохімічна та клінічна характеристика хронічних лімфолейкозів та неходжкінських злоякісних лімфом в стадії лейкемізації зрілих В-, Т- та NК-лімфоцитів».

 

Богомаз Володимир Михайлович

кандидат медичних наук, асистент

Тема кандидатської дисертації: «Хронічний гастродуоденіт і виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у осіб плавскладу флоту».

 

Весненко Ірина Григорівна

асистент

 

Долгая Надія Євгенівна

асистент

Подала до офіційного захисту кандидатську дисертацію на тему: «Клініко-морфологічна характеристика гастриту при неалкогольному стеатогепатиті».

 

Нагієва Севіль Алінагіївна

асистент

Працює над кандидатською дисертацією на тему: «Синдром подразненого кишківника: клініко-морфологічна характеристика різних варіантів перебігу, особливості їх патогенезу та лікування».